1.Можливість дистанційного голосування.

Необхідність організації дистанційного голосування, обґрунтовано з огляду на окупацію значної частини території, ведення бойових дій значною чистиною виборців, переселення значної частини виборців зокрема закордон, небезпеки ракетних ударів по виборчих дільницях. Відсутність можливості дистанційного голосування надає підставу для перешкоджання виборам з боку ворога через фізичне знищення виборчих дільниць, та підстави вважати вибори нелегітимними через відсутність можливості голосувати у значної кількості виборців (десятки процентів). Чим також буде користуватися ворог з метою дестабілізації суспільства та делегітимізації влади в Україні.

2. Таємність або відкритість виборів

Як показала практика за існуючими системами голосувань в Україні таємність голосування по-перше, досягти неможливо, а по-друге, це не є гарантом справедливого підрахунку голосів. Тому, ця норма ст. 71 Конституції України є хибною і марною.

З іншого боку існує твердження, що будь-яке дистанційне голосування не може забезпечити вимоги таємності. Також таємність голосування завжди породжує сумніви у справжності волевиявлення, а отже легітимності голосування.

Треба чітко визначитись з поняттями таємність і відкритість виборів, щоб надалі розробляти дієвий механізм дистанційного голосування.

Таємність виборів — це принцип, який гарантує, що виборець може проголосувати без страху втручання, тиску чи контролю з боку інших осіб. Його суть полягає в захисті приватності вибору.

Відкритість виборів — це принцип, який забезпечує прозорість виборчого процесу для громадськості, спостерігачів і учасників виборів.

Ці принципи не суперечать одне одному — навпаки, вони доповнюють: таємність захищає виборця, а відкритість — захищає сам процес.

В ідеалі дійсно таємність вибору дотриматись неможливо, але з суттєвим застереженням: для конкретної особи чи незначної кількості осіб. Дійсно, якщо обмежити силою в окремому просторі якусь кількість людей, то можна організувати контроль і змусити проголосувати цю кількість людей так, як комусь треба (наприклад: лікарні, в’язниці, військові частини). Але ми розуміємо, що таким чином неможливо вплинути на загальний результат виборів у країні. При цьому, ми не розглядаємо ситуацію виборів в країні повної узурпації влади і тиранії (на кшталт Північної Кореї чи РФ).

Тому твердження, що будь-яке дистанційне голосування не може забезпечити вимоги таємності є правильним, але з практичного погляду впливу на остаточний результат голосування – є марним.

Крім того, наразі існують технологічні рішення  (і це в першу чергу – банківські), які дозволяють приймати рішення відкрито і в той же час таємно для загалу.

Говорячи про дотримання таємності голосування потрібно мати на увазі кількісну характеристику ймовірності дотримання таємного голосування без втручання з боку, яка може вплинути на загальний результат.

Розглянемо показник такої ймовірності на можливих виборах в Україні, які відбудуться за умови дистанційного голосування (електронного і поштового). Тобто, задача формулюється таким чином: яку кількість виборців треба контролювати, чи спотворити (змінити) їх результат голосування, щоби вплинути на результат голосування і не бути спростованим у своїх діях?

Оберемо вхідні дані з умови полегшення ймовірності спотворення голосування:

–       Кількість виборців, які приймуть участь у голосуванню буде вдвічі менше ніж у 2019 році, тобто 18 млн. : 2 = 9 млн.

–       Самий оптимістичний прогноз, що за кандидата від влади реально проголосують 20% що складає 1,8 млн.

–       Кількість виборців за електронною технологією і поштовою технологією будуть однакова (50/50).

Тоді, для повної перемоги влада повинна проконтролювати і (або) спотворити щонайменше таку кількість голосів: 30% = 2,7 млн. чи 1,35 млн. – поштових повідомлень і 1,35 млн. – електронних повідомлень. Як бачимо, що таку кількість спотворень зробити без виявлення підробок – неможливо!

Тому, зміну до ст. 71 Конституції України не має сенсу вносити.

Приймаємо умову, що влада все ж має на меті зробити такі підтасовки. Яким чином можна запобігти цій технології від влади?

Перше. Електронне голосування повинно відбуватися і відображатися у реальному часі. Пропоную наступну технологію голосування:

–       Кандидати надають виборцям номер своєї банківської карти (Приват-банку, чи будь якого іншого).

–       Виборець входить у Програму голосування (яку не важко зробити) меню якої надає фото кандидатів. Виборець вибирає свого кандидата (робить клік на фото), заповнює реквізити своєї банківської карти і надсилає на карту кандидата 1 грн. (чи будь-яку суму).

–       При цьому, під кожним портретом кандидата є вікно, в якому відображаються кошти які йому надходять і програма робить скрін екрану.

–       Крім того, виборець отримує електронне підтвердження сплати 1 грн. конкретному кандидату з відповідними реквізитами банківської операції, часу і (можливо) фото конкретної особи, яка приймала участь у голосуванні (це потребує відповідного програмного забезпечення).

–       Більш того, виборець має змогу надіслати копію цього підтвердження на відповідний ресурс свого кандидата для подальшого ймовірного контролю.

–       При такому голосуванні доцільно встановити термін голосування 3-5 днів.

Друге. Поштове голосування. Ті виборці, які виберуть шлях надсилання свого волевиявлення поштою повинні мати доступ до наступної технології.

–       На електронному порталі ЦВК (центральної виборчої комісії) існує потенційний реєстр виборців. Виборець знаходить себе і скачує бюлетень з QR-кодом, який ідентифікує виборця.

–       Надалі виборець заповнює поле для голосування (за кого він голосує) і далі має такі  варіанти:

o   Заповнити бюлетень і зберегти його в електронному виді;

o   Роздрукувати і відіслати свій бюлетень на поштову адресу ЦВК з повідомленням за допомогою будь-якої пошти;

o   Надіслати заповнений бюлетень на електронну поштову скриньку ЦВК, отримавши відповідне підтвердження;

o   Надіслати заповнений бюлетень на адресу третьої сторони (скриньку свого кандидата чи спостерігача).

3. Усунення абсурдних вимог щодо гендерних квот

Усунення абсурдних вимог щодо гендерних квот у виборчих списках. Діючим Виборчим кодексом України передбачено, що у кожному виборчому списку (загальнодержавному та регіональному) має бути не менше 2 кандидатів кожної статі у кожній п’ятірці (послідовних) кандидатів. Тобто у кожних 5 послідовних кандидатах списку (наприклад, з 1 по 5, з 2 по 6, з 3 по 7 і т.д.) має бути не менше 2 жінок і не менше 2 чоловіків, тобто по 40% кожної статі. Для партій, що є добровільними об’єднаннями людей, дотримання цього принципу є практично неможливим. Не можна змусити 40% чоловіків працювати вихователями у дитячих садках, чи 40% жінок змусити бути автомеханіками, електриками, будівельниками, програмістами, військовими чи займатися громадською діяльністю. Це абсурд тим більше в Україні під час війни, враховуючи обмеження, котрі накладаються на чоловічу стать, тобто, де всі явно розуміють різницю між схильностями та середніми статистичними фізичними та психічними здатностями різних статей.

Статеві квоти це штучна перепона для формування списків реальних партій котрі діють як добровільні об’єднання людей. І діє на користь штучних політичних проектів, де людей у партійні списки набирають на зарплату, як найманий персонал у штат підприємств. Ця перепона має бути усунута, бо прихід до влади реальних партій, замість політичних проектів олігархів в інтересах всього українського суспільства.

4. Скасовування грошових застав

Скасовування грошових застав, з введенням процедури збору онлайн підписів у кількості 25 000 за допомогою платформ для голосування з використанням електронних підписів чи BankID на користь партії. Застава для участі у парламентських виборах становить 1000 мінімальних заробітних плат (на 1 січня 2025 року це 8 мільйонів гривень). І у випадку не проходження цього бар’єру застава партії не повертається.

В Україні немає непарламентських партій з річним бюджетом навіть 10% від цієї суми.

5. Зменшення прохідного бар’єру

Зменшення прохідного бар’єра для політичних партій до 1,5-2-2,5% з метою забезпечити доступ до повноважень більшій кількості незалежних партій.

Частково (розділи 3-5) матеріал використаний з проекту Юлія Зорі.